Путівка № 3507 [Мозаїка пам’яті]

Хочу поділитися з усіма користувачами історією одного випускника інтернату. Ця книга днями з’явилася в мережі, ще не встигла досконально перечитати, проглянула та зрозуміла, треба ділитися з усіма. Тож трохи від автора, Ростислава Галелюка:

“Назву це Фейсбук-презентацією книги. ПРОШУ МАКСИМАЛЬНИЙ ПЕРЕПОСТ і таки дочитати до кінця. Не просто байдуже лайкнути і розшарити. 

Я хочу допомогти дітям. П’ять років тому закінчив школі-інтернат. Зараз презентую безкоштовну книгу спогадів про життя на вулиці, в сиротинці. Роздуми про те, як правильно допомагати. Про те, що дітям не потрібні цукерки до Миколая. Про те, що та благодійність, до якої ми звикли, створює тільки проблеми, і є не добром, а великим злом. До Нового року дітей в інтернатах нагодували тоннами шоколаду. І це погано.

Прочитайте. Ні сліз, ні психодрами. Зовсім не те, до чого звикли, коли згадують про сиріт, бо це – погляд зсередини.

Я хочу попросити, щоб окрім своїх мрій Ви замислились над чужими. Подумайте про чужих дітей. Гірко, що аби привернути увагу до сиріт, треба зробити щось неадекватне, епатажне. Наприклад провести дітей в костюмах попугаїв Хрещатиком, викрикуючи незрозумілі звуки перед камерами. Благодійність має стати розумною. Досить плачу, треба працювати. Сумно, що тільки скандали, День захисту дітей і Новий рік привертають увагу до дітей…

Хочу, щоб Ви прочитали цю книгу. Порекомендували своїм друзям, знайомим і близьким. Вона у вільному доступі, завантажити можна за цими посиланнями:

У ФОРМАТІ PDF
http://uafile.com.ua/get/78069/

У ФОРМАТІ DOC 
http://uafile.com.ua/get/78068/

Якщо будуть проблеми з завантаженням – звертайтесь. Прошу також підписатись на сторінки книги і благодійного фонду.

Дякую.  Ростислав Галелюк“

Джерело: https://www.facebook.com/p3507